В этом гаджете обнаружена ошибка

22 дек. 2015 г.

«Звуки музики» Театру Оперети

Хто хоч раз у житті не чув чарівну мелодію «The hills are alive with the sound of music»? Незважаючи на це, в нашій країні мюзикл Річарда Роджерса «Звуки музики» залишається маловідомим, хіба що його однойменна екранізація з відомою акторкою Джулі Ендрюс у головній ролі. Та головну мелодію знає багато хто, адже її майже неможливо забути. Стрічка «Звуки музики» свого часу зібрала п’ять премій «Оскар» та за популярністю поступається місцем лише «Віднесеним вітром».  
 
Тепер у киян та гостей міста є гарна можливість заповнити музичні прогалини. Цьому шансу ми завдячуємо Театру Оперети, де  11, 12 та 20 грудня відбулася прем’єра мюзиклу «Звуки музики». Це беззаперечний черговий хіт від творчого колективу театру. Звичайно, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Та все ж розкажемо про мюзикл та його українське втілення. Коротко нагадаємо сюжет. 
 zvykim09
Події відбуваються в Австрії в 1930х роках. Послушниця місцевого монастиря Марія як майбутня монахиня викликає сумніви у своїх наставниць. Надто вже дівчина любить музику та співи. Для «роздумів» про своє дійсне покликання її відправляють працювати гувернанткою до родини капітана-вдівця Георга фон Траппа. У нього семеро дітей і ні одна з її попередниць не лишається більше ніж на кілька місяців. За дуже короткий час Марія знаходить з «проблемними» дітьми спільну мову. Лізль, Фрідріх, Луїза, Курт, Бригітта, Марта та маленька Гретль  потребували любові та ніжності. І їх нова гувернантка виражає свою любов через ноти та мелодії, музикою торкаючись їх сердець. Непомітно для себе Марія закохується в капітана фон Траппа. Він виявляється не таким суворим та нестерпним, як здалося спочатку…Сюжет, до речі, заснований на реальній історії родини фон Трапп. Мемуари баронеси Марії фон Трапп надихнули бродвейських продюсерів на створення, як виявилося з часом, музичного шедевру. 
 zvykim01
Ідея постановки повноцінної вистави виникла в Театрі Оперети після неймовірного успіху у глядачів номера «До-ре-мі» створеного для тепер вже традиційного «Вечора Мюзиклу» та до ювілейного концерту театру. Справа була лише у знаходження меценату, адже мюзикл витратний жанр. До фінансування долучилося ТОВ «Епіцентр К», яке відтепер буде підтримувати не лише спортивні, а й мистецькі події. 
 
zvykim02
 
Оригінальне лібрето «Звуків музики» належать Говарду Ліндсі та Расселу Краузе, слова – співавтору багатьох хітових мюзиклів Річарда Роджерса Оскару Хаммерстаайну ІІ. Український переклад мюзиклу був створений Ольгой Байбак.  Текст віршів українською мовою, які так полюбилися глядачам оригінальної постановки в усьому світі, ніхто краще та правильніше ніж диригент Сергій Дідок зробити не зміг. Режисером української версії став художній керівник і директор театру Богдан Струтинський, балетмейстер - постановник – Вадим Прокопенко. 
 zvykim17
Талановитих маленьких фон Траппів зіграли актори дитячого театру «Мюзик Хол». Юні артисти мужньо витримували багатогодинні репетиції та, за словами Богдана Струтинського, професійно поставилися  до виконання творчих задач. На кожну виставу склад дітей - артистів буде різний. У перший вечір важливу місію прем’єрного показу надали Євгену Онищенко (Фрідріх), Айлін Чолак (Луїза), Микиті Шепілю (Курт), Юлії Зеря (Бригітта), Поліні Вишняк (Марта) та Вікторії Онищенко (Гретль)   Під час перегляду вистави видається неймовірним, що для цих дітей це перший виступ на великій театральний сцені. 
У дорослому акторському складі можна побачити досвідчених та талановитих акторів театру – Тетяну Дідух (Марія), Євгена Прудника (капітан фон Трапп),Миколу Бутковського (Макс Детвейлер), Тамару Ходакову ( Ельза Шредер), Ірину Беспалову-Примак (матінка-настоятелька Ноннберзького абатства). 
 zvykim07
Українське втілення всесвітньовідомого мюзиклу «Звуки музики» - історія, яка саме зараз потрібна українському глядачеві. Саме у цей час ми, як ніколи стали цінувати родину та її затишок, відчувати любов одне до одного, намагаємось триматися разом і не без допомоги музики та мистецтва, а ще нарешті відчуваємо гордість, що ми українці та завдяки патріотизму залишаємось собою. Як і родина фон Трапп…
 
zvykim05
 
На жаль, в цьому році побачити мюзикл вам не вдасться. Усі квитки були розкуплені ще два місяці тому. В прийдешньому 2016 році розклад вистав виглядає так:
15 та 30 січня, 12 та 28 лютого, 12 та 25 березня, 16 квітня, 27 травня та 17 червня. Тож поспішайте!
Квитки завжди можна придбати на сайті театру:
 
 
Текст Ярослава Матвєєнко 
Фото надані прес-службою Театру Оперети 


15 авг. 2015 г.

Галина Шкода: «Надеюсь, Мэрилин Монро понравилось бы, как я ёе сыграла!»

Беседы с артистами и творческими людьми всегда интересны и увлекательны, особенно, когда артист профессионально растёт на твоих глазах, и ты наблюдаешь, как развивается его потенциал и талант. 
Галина Шкода – молодая артистка киевского театра мюзикла «Комильфо». Её новая роль – не кто-нибудь, а легендарная Мэрилин Монро в мюзикле "Мэрилин Монро. Образ, затмивший жизнь". 
В эксклюзивном интервью нашему Порталу Галина-Мэрилин рассказала, как она готовилась к роли, и как она сама видит секс-символ ХХ века.  
 
В мюзикле киевского театра мюзикла «Комильфо» «Мэрилин Монро. Образ, затмивший жизнь» ты играешь главную роль. Не страшно было браться за легендарный образ?
 
Конечно, страшно! Даже очень! Страшно и интересно! 
 
Ваш мюзикл основан на популярном американском сериале «Bombshell». Признайся, сколько раз ты его пересматривала? Ты сразу поняла, что эта роль именно твоя, что ты хочешь сыграть Мэрилин?
 
Сам сериал смотрела всего раз - целиком, и тогда я еще не подозревала, что мы будем ставить такой мюзикл - просто наслаждалась, как зритель. Нас вдохновила тема и музыка. Изначально мы ставили только фрагменты из пяти песен. Это была часть нашей программы «Бродвей-шоу». Через полгода Станиславе Лясоте, нашему талантливому и смелому художественному руководителю, пришла идея поставить мюзикл полностью. И тогда отдельные номера и сцены я пересматривала десятки раз.
 
Ты рискованный человек? 
 
Иногда. Люблю открывать что-то новое для себя и в себе!
 
Расскажи, как ты готовилась к роли. Что нового открыла в своей героине? 
 
  Я пересмотрела множество документальных фильмов, художественных, читала книги о Мэрилин и записки, оставленные ей самой. Собирали ее образ по крупинкам. Ведь, действительно, экранный образ не дает сразу пробраться к настоящей Мэрилин. Но это была наша большая цель. Я открыла для себя эту женщину, как очень сильную, волевую личность. Я ее стала уважать и полюбила.
Также велась серьезная танцевальная подготовка, ведь наш мюзикл полон сложных, динамичных номеров с множеством поддержек. За мою подготовку - особая благодарность Людмиле Теплюк, нашему хореографу. Она много работала со мной, первой пробовала все поддержки, почти рисковала жизнью.  Людмила не только научила меня летать, но и многое посоветовала в наполнении образа.
 
Какой ты сама видишь актрису? О ней существует множество мифов и легенд. 
 
О ней можно говорить часами. Одни ее любили, другие ненавидели, одни считали ее богиней, другие осуждали за порочность. Лично я восхищаюсь ею, несмотря ни на что. У нас с Мэрилин особые взаимоотношения. Мне очень хотелось ее понять и донести людям то, что она не успела сказать и то, о чем кричала, но ее не слышали! Эта женщина - эталон сексуальности и чувственности для миллионов. Это тяжкая ноша, и Мэрилин с достоинством с ней справлялась, хоть сама была глубоко несчастна. Ведь кроме внешней красоты в ней было множество других достоинств и знаний, но это оказалось почти никому не интересным. В этом ее трагедия, да и многих из нас: «Людей вокруг много, а рядом нет никого». Но каждый раз Мэрилин превозмогала боль и одиночество и искала свое счастье. Мне очень жаль, что она не успела его найти, а в одиночку, сломалась под гнетом обстоятельств. Ее жизненная драма должна стать уроком для каждого из нас. Мы должны стараться быть добрее, внимательнее друг к другу. Любовь спасет мир!
 
galyashkodainterview01
 
Какие достоинства и недостатки есть у неё? Чем вы похожи с ней и наоборот, какая сторона её личности осталась для тебя загадкой. 
 
Мы очень разные - во всем. И тем интереснее было знакомиться и сближаться. Любая женщина - загадка, и разгадать ее полностью - невозможно, да и не стоит.
 
Не было желания перекраситься в блондинку? Говорят, им проще и счастливее живется. 
 
Блондинка - это не цвет волос, а состояние души. По поводу «проще и счастливее живется» - я склонна считать, что это миф.
 
Ты помнишь, когда впервые увидела Мэрилин Монро на экране? 
 
Наверное, как и многие, я узнала ее из фильма «В джазе только девушки».
 
Какой любимый фильм с её участием? 
 
Он и остался любимым. Но сейчас я больше люблю смотреть документальные хроники с ее участием.
 
galyashkodainterview16
 
На твой взгляд, в чём секрет бессмертия Мэрилин и её образа? 
 
Мэрилин была самобытным и непохожим ни на кого человеком. Она являлась олицетворением женственности и красоты, а женственность, равно как и красота – бессмертны.
 
Как ты думаешь, самой Мэрилин понравилось бы как ты её играешь? 
 
Не знаю - надеюсь! Я стараюсь показать разницу между ее экранным образом и настоящей Мэрилин.
 
Премьера мюзикла состоялась 8 декабря в Театре оперетты.  Новое шоу 7 февраля в Октябрьском дворце будет чем-то отличаться от премьерного показа? 
 
Премьера прошла успешно. И за это огромная благодарность нашему продюсеру - Дмитрию Забавскому. За то, что воплощает наши мечты в реальность. Новое шоу будет отличаться размахом. Зал, сцена больше в два раза. Эмоции будут кипеть. И, конечно, не обойдется без сюрпризов и почетных гостей.
 
Почему зрители должны обязательно увидеть мюзикл? 
 
Потому что они еще не видели такого динамичного и драматичного мюзикла, в лучших традициях Бродвея. Потому что они уйдут вдохновленными и приятно пораженными.
 
Кроме Мэрилин в твоём творческом портфолио есть и Эсмеральда из «Нотр Дам де Пари», и Кристина из «Призрака оперы» и  Дайен Роуз из шоу-программа Кабаре "BURLESQUE".  Какая героиня всё-таки самая твоя любимая? 
 
Эсмеральда. Так как с мюзикла «Notre Dame de Paris» началась моя любовь к этому искусству. Эта музыка дает мне крылья.
 
galyashkodainterview13
 
Кого ты хотела бы сыграть в будущем? На какую роль не согласилась бы? 
 
Я открыта к разным ролям. Когда поступает конкретное предложение сыграть, тогда я решаю, принимать его или нет. 
 
Вы выпустили премьеру в непростое для Украины время. 
Искусство должно быть вне политики? 
 
Конечно!!! Искусство напоминает людям о главных ценностях, возвышает, помогает испытать катарсис, встрепенуться, опомниться, наполниться. Оно должно быть созидательным и не закованным в какие-либо рамки.
 
Почему ты выбрал жанр именно мюзикла? Чем он для тебя особенный? 
 
Тем, что в нем объединяются искусство вокала, танца и актерской игры. Это огромный простор для творческого и профессионального развития.
 
Как ты попала в театр «Комильфо»?
 
Я попала на первую постановку «Notre Dame de Paris» и была поражена. Это было сделано на очень высоком уровне. Зал был полон, и он взрывался от оваций. Мне очень захотелось стать частью этого коллектива. И я прошла кастинг.
 
Насколько много вы импровизируете в процессе репетиций и спектаклей?
 
В процессе репетиций - довольно много. Наш ДиМаджио - Игорь Забудский - особый экспериментатор. Любит перекручивать сцены, ставить новые задачи. И всех этому учит - ведь только так мы продолжаем жить в спектакле. Каждый раз, по-разному переживая сцену. Репетиции это вообще - очень веселый и очень трудный процесс одновременно. И именно в этом процессе рождаются гениальные идеи и решения. 
 
galyashkodainterview07
 
Знаю, что ты ещё и солистка нескольких бэндов. Как удаётся совмещать? 
 
Да, я солистка женского кавер-бэнда Ultramarine и дуэта Sangria. Совмещать сложно, но если очень хочется - возможности находятся. У нас, кстати, и совместные проекты и выступления бывают. Шоу с живыми музыкантами, балетом и солистами - очень масштабно. 
 
Помимо музыки, есть увлечения и хобби? 
 
У меня нет хобби - я ко всему подхожу основательно. Но я открыта ко всему новому. Например, этой зимой мы с друзьями ездили в Карпаты, и я начала осваивать сноуборд. Очень загорелась! Хотела бы перевести это в разряд хобби.
 
Ты можешь назвать себя счастливым человеком? 
 
Да! Я - очень счастливый человек, так как занимаюсь любимейшим делом, в талантливом коллективе, в котором не просто мои коллеги, а друзья. Я благодарна судьбе и Богу за эту встречу и очень верю в Commе il faut. Верю, что у нас большое будущее. 
 
Как думаешь, есть ли всё-таки потенциал для развития искусства мюзикла в Украине?
 
Определенно!
 galyashkodainterview21
 
 
Больше фото Галины Шкоды в галерее
 
Фото из личного архива Галины Шкоды
 
Беседовала Ярослава Матвеенко 
 
 
  
Посмотреть мюзикл "Мэрилин Монро. Образ, затмивший жизнь" можно 7 февраля в Октябрьском дворце.
 
 
 
 
В разделе МЕДИА можно посмотреть клип из мюзикла "Мэрилин Монро. Образ, затмивший жизнь".

23 июл. 2015 г.

Алёна Матвиенко: «По результатам теста я – Гэтсби»

Алёна, в прошлом году на два премьерных показа балета
«Великий Гэтсби» в Киеве билеты были раскуплены за пару месяцев до начала.  Cудя по тому, что в зале снова наблюдался аншлаг, киевляне даже в кризис не готовы отказываться от искусства. Будут ли ещё спектакли в Киеве и когда?
У нас и на февральские спектакли все билеты были раскуплены (улыбается). Может быть в битве “холодильник VS телевизор” и побеждает холодильник, но вот в борьбе с положительными и яркими эмоциями холодильник проиграет. Чем больше проблем в жизни, чем больше в жизни негатива или рутины, тем больше людям хочется так сказать подзарядиться эмоциями. И желательно, чтобы эти эмоции несли положительный заряд. Думаю, что осенью мы повторим показ спектакля в Киеве.
Балет – как популярный вид искусства в Украине, на Ваш взгляд, ещё мечта или явление уже ближе к реальности?
Ну, если судить по аншлагам во Дворце Украина, то скорее это ближе к реальности. Другое дело, что Киев - это далеко не вся Украина. И дело не в разнице публике, а в том, что за редким исключением в большей части Украины балет никто и не видел то толком. Как может быть популярным то, о чем большинство не знает?
Для такого масштабного международного проекта подготовка идёт не один месяц. За какой период в сложности от идеи до премьеры был создан «Великий Гэтсби»?
Если считать с момента зарождения идеи, то за два года.
Во время пресс-конференции в прошлом году Вы сказали, что до сих пор до конца не посчитали точный бюджет постановки. Сейчас Вы можете озвучить эту сумму?
До копейки - нет. Но по сути, озвученный мною бюджет - реальный. Чуть более одного млн долларов.
Знаю, что наравне с романом Френсиса Скотта Фицджеральда рассматривались ещё некоторые другие литературные основы будущего балета. Если не секрет, какие произведения это были?
Не секрет, но все варианты уже не упомню. Лично я предлагала в числе прочих “Портрет Дориана Грэя”
Чтобы было самым сложным в проекте, а что наоборот, далось легко?
Все было интересным, даже сложности. Сложность, которая действительно портила нервы - работа профессиональной команды в аматорских условиях. Другие условия для негосударственного культурного сектора в нашей стране, к сожалению, пока невозможны.
Когда собирается такое количество творческих участников в одном проекте, конфликты неизбежны. Как достигали согласия? 
 alenamatvinterview04
Просто находили общий язык, достигали компромиссов. К тому же, когда все участники горят одним проектом, согласие достигается легче. К тому же, практически для всех участников этот проект был в своем роде экспериментом, выходом за пределы привычного. А в таких условиях личные амбиции, как правило, отходят на второй план.
Вашего брата Дениса часто спрашивают, как ему работается с женой Анастасией. Как Вам, Алёна, работается с родным братом?
Есть свои плюсы и минусы.  На самом деле, работается с ним интересно, но нелегко, как и всегда с родными людьми. Я не могу быть с ним зачастую достаточно жесткой, как продюсер, а он мне зачастую прощает те ошибки, которые, возможно, не спустил другом продюсеру. Может, поэтому мы и успешны? Так что, трудно сказать, плюсы это или минусы.
После Киева «Великого Гэтсби» презентовали в Одессе, Санкт-Петербурге и Москве. Почувствовали ли Вы разницу в восприятии балета зрителями в разных городах?
У публики в разных странах и городах всегда есть свои особенности. Но это касалось в нашем случае скорее не восприятия, а демонстрации эмоций, внешними проявлениями, я бы сказала.
Алёна, в какой момент Вы поняли, что проект обречён на успех?
В момент, когда мы его задумали. Иначе, зачем браться?!
«Великий Гэтсби» оправдал ожидания его создателей?
Спектакль - это как ребенок: после всех мук и препятствий разве он может не оправдать? Конечно, если это желанный ребенок. А наш “Великий Гэтсби” был желанным и ожидаемым. Другое дело, что, как и в случае с ребенком, ты его не бросаешь, а продолжаешь с ним жить, пытаться сделать лучше и т.д.
Вы экономист по образованию, а сейчас  продюсер. Не было ли в вашей жизни возможности творческого или даже артистического профессионального пути? Ведь Ваша семья и искусство тесно связаны. 
Желание и возможности пойти по этому пути были, но обстоятельства не позволили. Хотя, став продюсером, я наверстала упущенное. Моя работа очень творческая.
С чего начинается и как проходит обычный рабочий день обычного балетного продюсера?
Начинается с кофе, а проходит по разному, как и у всех обычных людей. Необычные дни тогда, когда работаешь над необычными проектами. Но бывают же и обычные дни.
Алёна, в качестве зрителя в театре бываете? Что смотрели в последний раз?
 alenamatvinterview01
Как правило, хожу на балеты. Последний раз в качестве зрителя смотрела “Великий Гэтсби”. Стараюсь всегда быть в зале и на своих проектах. Во-первых, каждый проект мне интересен, как зрителю, а во-вторых, если не быть зрителем, то никогда и не поймешь, интересно ли зрителям то, что интересно продюсеру.
Бытует мнение, что продюсер, это не совсем женская профессия. Вы с этим согласны?
Не согласна. Если профессия не имеет ограничений по физиологическим особенностям, то при чем тут пол?
У балетного продюсера есть свободное время? Как любите отдыхать?
Есть, конечно. Люблю просто побыть дома в тишине, если свободного времени выпадает день-два. Если больше - предпочитаю уехать в другую страну. Очень люблю путешествовать.
На официальном сайте проекта есть интересный тест на определение, какой ты персонаж из книги. У Вас есть герой, которому Вы симпатизируете больше других?

По результатам теста я – Гэтсби.
Правда, что с романом Френсиса Скотта Фицджеральда Вы познакомились после просмотра всех экранизаций?
Какая из пяти экранизаций Вам понравилась больше всего?

Да.
И с Робертом Рэдфордом и с Леонардо ДиКаприо. Просто это разные экранизации и разные актерские составы, которые для меня равнозначны по мощи таланта.
Какими ещё проектами, кроме «Гэтсби» живет сейчас ваш продюсерский центр?

Планами и борьбой с кризисом. А главная наша борьбы - борьба с застоем в отечественной культурной среде.
 Чем сейчас занят Фонд развития искусства им. Дениса Матвиенко?
Работает, старается поддерживать молодых артистов, детские балетные конкурсы в Украине. 7-9 марта в Киеве проходил Международный балетный конкурс артистов балета «Мысль-Поток». От Фонда Дениса Матвиенко на этом конкурсе вручалось две премии. У нас очень много планов и идей. Работаем сейчас и над проектом образовательных лекций о балете. Надеюсь, что у нас получится его очень скоро реализовать.
Беседовала Ярослава Матвеенко
Фото предоставлены пресс-службой

3 июл. 2015 г.

Великі комбінатори театру Франка

11, 14, 23 та 24 червня на великій сцені Театру Франка відбулася прем’єра 
вистави «Великі комбінатори», яка поставлена за мотивами роману «12 стільців» Іллі Ільфа та Євгена Петрова виданий 1928 року.
 
Трохи нагадаємо всім відомий сюжет. Теща Іпполіта Матвійовича Вороб’янінова в одному з дванадцяти стільців англійського меблевого гарнітуру колись заховала коштовності та гроші. Перед смертю вона розповідає велику таємницю своєму зятеві. З тої пори він втрачає спокій в мріях про втрачений спадок, адже його фінанси поють романси, а стільці розійшлися деінде. На шляху до омріяних скарбів у Вороб’янінова (він же Кіса) з’являються суперники – авантюрист Остап Бендер та піп Федір. З Остапом Бендером Іпполіт Матвійович домовляється про співробітництво. Так розпочинаються їх пригоди. 
 
Хо-хо! Знаменито! Крррраса! Товстий та гарний! Ого! Навіть половину лексикону епатажної Еллочки вистачає, щоб коротко сказати про головне. Постановка театру Франка першого радянського бестселеру вдалася!
Трохи змінені режисером-постановником Дмитром Чирилюклом сюжетні лінії, об’єднання подій та образів пішли виставі тільки на користь. 
Порівнювати справа невдячна, та й Елочка погодилась би, що театральну постановку та кіно втілення, це – «Мрак!». 
 kombinatory06
 
Тож просто зазначимо, що завдяки Дмитру Чирилюку, Володимирові Бевза (сценографія і відеоряд), Наталії Рудюк (художник по костюмах), Максиму Шоренкову (композитор) та акторському складу на сцені театру Франка народився черговий довготривалий театральний хіт.
 kombinatory85
 
Акторський тандем Олександр Задніпровський (Кіса) та Анатолій Гнатюк (Бендер) вийшов особливо вдалим. Рішучий, цілеспрямований авантюрист Остап Бендер, який наполегливо і водночас легко йде до своєї мрії. Маніпулює він джерелом досягнення омріяного, себто Кісою і його схованим спадком у стільцях, так майстерно, що здається Бендер просто проходив повз Іпполіта Матвійовича і в пориві християнського милосердя вирішив йому допомогти. Нерішучий, сором’язливий, і людина з тонкою душевною організацією, Кіса потребував такого практичного керівництва, чи то пак копняка до своєї власної мрії за допомогою Бендера. Для Остапа Бендера – мрія – це стиль життя. Для Іпполіта Матвійовича ж мрія – це одержимість. В обох випадках реалізація мрії має право на життя.
Не менш яскраві образи створили Людмила Смородіна (пані Грицацуєва), Олександр Печериця (піп Федір), Тихон (Олег Стальчук). 
 
Коли розбита остання мрія
І корабель твій іде на дно
Нехай не зрадить тебе надія
Сідай у човен – бери весло!
Тож не здавайтесь ніколи, панове! 
Запам’ятайте, життя – чудове!
Всі мрії збудуться колись
Тож витри сльози і посміхнись!
Коли у серці твоїм зневіра
І біль образи в душі пече
Завжди тебе врятує віра
І друга вірного плече!
Тож не здавайтесь ніколи, панове! 
Запам’ятайте, життя – чудове!
Всі мрії збудуться колись
Тож витри сльози і посміхнись!
Нам варто жити заради мрії
Щасливий той, в кого є мета!
А на шляху нас любов зігріє,
Якщо є мрія, то є життя!
 
Вітаємо театр Франка з прем’єрою! 
 kombinatory22
 
Текст Ярослава Матвєєнко
 
 
 
Світлини надані прес-службою Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка
 
Фотограф Валерія Ландар 
Більше фотографій у галереї
 
 
Найближчим часом виставу «Великі комбінатори» можна побачити: 
 
5 та 15 липня  та  4 і 22 вересня 
Квитки можна замовити на сайті театру http://ft.org.ua/

Вперше опубліковано на сайті http://unuj.org/ru/stati/item/5762-veliki-kombinatori-teatru-franka.html

21 мая 2015 г.

Футбол за Станіславським

18 травня на стадіоні Укртелеком-Арена в столичному Гідропарку зійшлися у футбольному двобої команди Театру Франка та Театру Оперети.








Пограти у футбол проти одне одного артисти погодилась заради благородної справи. Під час матчу відбувся збір коштів на лікування військовослужбовців АТО, які знаходяться у військовому шпиталі. Квитки на матч не продавалися, кожен охочий міг прийти подивитися та вболівати абсолютно безкоштовно і зробити пожертву за можливістю. Всього було зібрано 2, 010 гривень.


Зірковий футбол уже бачили і не раз, а от футбол театральний –це щось нове. Та слід зазначити, що все було по-справжньому. І команди, вдягнені кожна в свою форму, і серйозний суддя, який, як завжди, буває несправедливим, заміна гравців, і фоли, і кутові, і голи. Особливо голи. Після третього голу у ворота театру Франка прихильники перестали рахувати та втішалися тим, що спектаклі в театрі однозначно кращі ніж в опереті. Шанувальники театру Франко довели, що співати вони можуть точно не гірше ніж артисти-суперники. На другу половину стадіону долинало музично-правильне виконання Гімну України та безсмертної Червоної рути. Яка б не була дружба, і вона звісно перемогла, та факти річ уперта: рахунок 1:8 на користь театру Оперети.

 В складі команди театру Франко на футбольне поле вийшли:  Богдан Бенюк,Олександр Печериця, Володимир Абазопуло (мол.), Олександр Логінов, Олексій Сікорський, Віталій Грогуль, Ярослав Бондаренко, Дмитро Пущик.
Театр Оперети представили: Ігор Ярошенко (капітан), Максим Булгаков (на воротах), Вадим Бабич, Олександр Мороз, Сергій Нестерук, Микола Виштак, Дмитро Вівчарюк, Микола Джуфер, Олександр Порядченко, Сергій Марценюк.





Футбольна підготовка команди-переможців може і трішечки краще, та у театру Франка однозначно кращий фан-клуб. Дівчата чір-лідери, закутані в українські прапори та кольори улюбленої команди, голосне дудіння, креативні та змістовні кричалки.



«Атакуй –не атакуй, ні не буде вам фен-шуй», «М’яч літає як ракета, тиснуть наші оперету», «Бий ребром, чи з носака не проб’єте Бенюка», «В нас команда корифеїв, а худ рук в нас Моєсеєв».

Костянтин Сергійович Станіславський сказав би: «Вірю!».


 Серед зареєстрованих на матч глядачів була проведена лотерея. Переможцям дісталися контрамарки на вистави театрів.


 Ідея заходу та її втілення настільки сподобались шанувальникам і футболу, і театру, що, можливо, зовсім скоро подія відбудеться більш масштабно. Тим більше, якщо не самі артисти, то прихильники театру Франка вимагають реваншу та продовження театрально-футбольного бенкету.
Бо має справдитись найкраща футбольна кричалка матчу:
«Добра кава з коньяком –перемога за Франком!»



Текст Ярослава Матвєєнко

Світлини надані прес-службою Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка

Фотографи Валерія Ландар та Ірина Сампан



Більше світлин в галереї 

Вперше опубліковано на сайті http://unuj.org/ru/stati/item/5590-futbol-za-stanislavskim.html



10 мая 2015 г.

Не ходіть дівки заміж

Не встигла вистигнути сцена театру Франка після емоційної прем’єри вистави «Ерік ХIV», як театральних завсідників знову порадували новою виставою.
1 та 7 травня на камерній сцені імені Сергія Данченка глядачі побачили постановку «Dівка. Українська love story».

Вистава буде особливо цікава прихильникам сучасної української драматургії, а для тих, хто поки не знавець – гарна нагода заповнити пробіли в літературній та й в театральній освіті.


«Dівка. Українська love story» поставлена за п’єсою Віри Маковій «Дівка на відданя». Літературний текст містить три дії, вистава ж тільки одну і триває півтори години.
Буковинська драматургиня Віра Маковій написала п’єсу в 2012 році. Майже одразу вона посіла перше місце на фестивалі Drama.UA, що проходить у Львові. До київської великої сцени творчість Маковій дісталася вперше, не враховуючи постановку «Буна», що була презентована торік на  "Гогольфесті".
 divka05
Сюжет п’єси життєвий та психологічно актуальний для ХХІ сторіччя, втім як і для ХVIII. У всі часи для українських дівчат було скоріше правило, ніж виключення, виходити заміж рано, а весілля справляти як належить, не зважаючи на матеріальні статки. Подружнє життя бачилось більшості дівчат райдужним, в своїй основі збудоване на коханні та повазі, а весілля веселим та багатим. Принаймні так мало бути.
Про таке мріялося і головній героїні Світлані. Хіба є різниця у тому, що 21 сторіччя на дворі?  Є гарна освіта та кар’єрні перспективи. Найбільше дівчина все ж хотіла закохатися і створити власну родину.  Банально? Надто романтично? Не сучасно?
Можливо. Проте правильно для космічного порядку. Бо, як сказала сама героїня:
«Що таке кохання? Кохання – це Бог».
Тож Світлана повертається до рідного села з міста, закохується у друга дитинства і вони збираються побратися. Серед метушливої підготовки до весілля, згідно всіх існуючих традицій, сварок, вмовлянь, стращань, порад і з боку матері Марахти, і майбутньої свекрухи Галі, Світлана та Николай залишаються на диво оптимістичними щодо свого майбутнього… до певного часу. Ніхто не думає про те, чого хочуть молоді. І це врешті решт призводить до неминучого – наречена збігає з під вінця, а наречений кудись зникає.
 divka08
На жаль, часто буває, що єдина людина зі здоровим глуздом потрапляє до божевільні. Так стається зі Світланою. Романтичні уявлення молодої жінки знищують життєві матеріальні реалії та залишається кохання, а значить і надія.
Для українського життя емоційна трагікомічна складова, що заповнює всю виставу, вже вписана на генному рівні. Просто у нас не буває сміх без сліз, а радості без печалі.
В ході вистави глядач дізнається про значення таких весільних обрядів, як заручини, умовини, сватання, вінчання. Ми майже забули сакральний їх зміст, їх духовну початкову суть.
П’єса «Дівка на відданя» – сучасна і дуже вдала варіація сюжету та теми «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького.
divka04 
Творчій склад вистави – молодий та напрочуд талановитий. Постановку здійснила режисерка Олена Роман, у якої вже є досвід перенесення драматургії Віри Маковій на театральну сцену. Саме вона поставили «Буну». Художній керівник вистави – Андрій Май, який зазвичай працює з Наталею Ворожбит. Остання прем’єра від творчого тандему Май та Ворожбит відбулася в лютому до річниці подій на Майдані – документальна п’єса «Щоденники Майдану». До речі, у виставі «Dівка. Українська love story» є зв'язок з тими подіями, а, скоріше, із теперішніми.
Роль Світлани зіграла Віра Зінєвіч, Николая – Ренат Сєттаров. Разом з молодими акторами на сцені з’явилися досвідчені Наталія Ярошенко (мати Світлани Марахта), Наталія Корпан (мати Николая Галя), Володимир Ніколаєнко (священник), Наталія Перчевська (баба Минидора).

Вітаємо театр імені Івана Франка із черговою прем’єрою та чекаємо на зустріч у червні! Бо в червні очікується прем’єра «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» І.Ільфа та В.Петрова.
  
Текст Ярослава Матвєєнко
 Більше фото у Галереї
Світлини надані прес-службою Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка

Фотограф Валерія Ландар


Найближчим часом виставу «Dівка. Українська love story» можна побачити

25 червня та 10 і 25 липня

Квитки можна замовити на сайті театру http://ft.org.ua/

Вперше опубліковано на сайті http://unuj.org/ru/stati/item/5550-ne-hodit-divki-zamizh.html

30 апр. 2015 г.

Господи, збережи бідного короля Еріка

23 та 25 квітня на великій сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Ерік XIV» за п’єсою шведського драматурга Августа Стріндберга. 
 
Це перше звернення до п’єси «Ерік XIV» на українській сцені та її перший україномовний переклад (перекладач Максим Яковлєв) та друге – до драматургії Августа Стріндберга. В 2002 році в театрі ім. Івана Франка йшла п’єса Стріндберга «Батько». Вперше ідея поставити «Ерік XIV» з’явилася ще чотири роки тому та тільки зараз склались театральні зірки. Загалом робота над виставою тривала три роки. 
 
П’єса написана Стріндбергом в далекому 1899 році напрочуд актуальна і сьогодні, особливо сьогодні. Проблема та вирішення питання людини при владі завжди були і будуть злободенними. 
 

Тригодинна вистава, в основі якої епізод з періоду правління шведського короля Еріка XIV, переносить глядача в місце між часом та простором. Осучаснення п’єси створене за рахунок художнього вирішення – декорації, музичний ряд, костюми з деякими символічними елементами. Глядач розуміє, що такого одягу та рушниць не було в Швеції в шістнадцятому сторіччі. Та крім зовнішніх атрибутів, життя мало змінилось. Особливо це стосується людини та її суті –  почуттів, емоцій та вчинків. Люди так само кохають, ненавидять, сумують або радіють, і так само втрачають розум від влади, якщо не здатні її підкорити. Влада – не іграшки, а велика відповідальність не тільки за себе, а й за багато людей. Не всі здатні витримати випробовування владою, навіть народження для неї монархи.  
 
Якщо звернутися до історичних реалій, то слід зазначити, що події описані Стріндбергом, не такі вже трагічні. Проте вони сповнені потенціалу для загострення меж талановитою драматургією. 
 
erik06
 
Ерік XIV був королем сім років та вісім місяців. В історії Швеції він відомий як реформатор. Син Густава і Вази, при якому Швеція досягла незалежності від Данії, був правителем, наділеним усіма якостями для монарха, яких потомки називають визначними. Ерік знав багато іноземних мов, серед його інтересів були історія та географія, військова справа та астрологія. До того ж, король був непоганим музикантом і навіть розводив бджіл. Однак, у його величності короля Швеції була й інша сторона  –  неврівноважена психіка та дуальність характеру доведена до крайності, яка виявилася руйнівною для збудованої Густавом Вазою країни. Як часто буває після смерті могутнього монарха його діти починають боротьбу за владу, до якої підключається дворянство. Так і сталося після смерті короля Густава. Така постать, як король Ерік, людина тонкої душевної організації, ідеальний герой для цікавої драматичної та емоційно насиченої п’єси. Проте, як правило, такі особистості провальні кандидати для ролі сильного монарха, який втримує і зміцнює владу. Ним можна маніпулювати, оскаржувати його рішення та критикувати, посилюючи невдоволення оточуючих, таким чином загострювати з часом його друге хибне «я».
 
erik09
 
Король Ерік театру Франка – суцільні протиріччя, як у думках, так і у вчинках. 
Ніжний та люблячий батько для дітей, палкий коханець своєї Карін та великодушний правитель для простих людей, і водночас хворобливо підозрілий та патологічно жорстокий з аристократами. Вони ненавидять його, а він їх – особливо родину Стуре. Нахабні аристократи і родички мачухи Еріка королеви-вдови відкрито насміхаються з короля та його дивацтв. 
 
erik27
 
У його величності лише три вірні людини – коханка Карін, донька простого солдата і мати його двох дітей, радник Йоран Перссон та шляхтич Нільс Юлленшерн. Та й з ними стосунки Еріка надскладні та завжди на грані, адже він не довіряє нікому. 
Вважається, що персонаж Йорана Персона – це alter ego Еріка, що він має цей державний розум, який не вистачає правителю. Та в деяких моментах здається, що сам Йоран, ще більш божевільний ніж його господар. Адже, погодьтеся, багато людей мріє про владу, та не всі здатні її опанувати. Йоран хотів влади та здобув її через, на його думку, слабкого Еріка і не втримав, помилок він зробив не менше за короля. Співчуття та водночас захоплення викликає персонаж мужньої Карін –  вона у пастці свого руйнівного кохання та жалості до короля. 
 
erik31
 
Акторський тандем Євген Нищук-Олексій Богданович –  живі втілення своїх персонажів, майже їх «реінкарнація». Взагалі, слід зазначити, що акторський склад настільки вдало підібраний, що здається сто років тому ці ролі Август Стріндберг писав саме для цих акторів. Важко повірити, що Євген Нищук взявся за роль короля Еріка лише півтора місяці тому. До цього роль шведського монарха репетирував Остап Ступка.
 
erik20
 
Художнє вирішення вистави з першого погляду лаконічне та, як виявляється, не менш насичене, ніж текст п’єси та гра акторів. Клацання зброї як акцент дії у виставі для нашого глядача викликає інстинктивне, малопомітне, майже внутрішнє здригання. Для музичного оформлення за ідеєю Станіслава Мойсеєва використали маловідому широкому загалу музику зі стрічок американського режисера незалежного кіно Джима Джармуша. Дещо дратівливий за звучанням саундтрек Джармуша ідеально вписався у драматургію вистави і створює відповідний ситуації на сцені настрій та ненав’язливо допомагає у сприйнятті героїв. 
 
erik17
 
Напередодні прем’єри для ЗМІ була влаштована прес-конференція. Творчий склад вистави розповів про те, як саме здійснювалась постановка. 
 
Станіслав Мойсеєв (режисер-постановник та художній керівник театру)
 presserik06
 
На той час Стріндберг був популярною та модерновою людиною, у якого був свій власний незвичайний погляд на історію, культуру, літературу власної країни. В тексті багато посилів не політичних, а саме загально гуманітарних. Ця історія цікава для тих, хто цікавиться не тільки історією, а й державою, людиною, яка тримає скіпетр та відповідає за життя багатьох людей, та яка залишається передусім людиною, яка зіткана з протиріч. Король Ерік та його друг та радник Йоран Перссон намагалися трансформувати тодішнє суспільство. Це ще один цікавий аспект. Ті, хто подивляться виставу зрозуміє, чому як цей матеріал співвідноситься з українськім сьогоденням. Твори Стріднберга надзвичайно актуалізовані. Історію короля Еріка він перетворює в абсолютно сучасний аспект. Він знайшов щось надважливе і зумів розповісти це про людину, яка живе діє і вмирає в певну епоху, але це не стає фактом музейної справи. Для того, щоб зрозуміти Еріка та його вчинки, треба відкрити сторінку його психоделії. Для мене немає заборонених людських проявів. Вони мають право на те, щоб бути винесеними на сцену. 
 
Євген Нищук (виконавець ролі короля Еріка XIV)
 
presserik02
 
Драматургія Стріндберга та постать Еріка передбачає в межах кількох хвилин чотири людські якості в крайньому стані – від шаленої ніжності і любові до крайньої жорстокості і неадекватних вчинків. Це вимагає пробудження якихось речей, які є в кожному, просто ми проявляємо їх за певних обставин. Мій образ мене провокує до непритаманних мені речей у житті, але я розумію, чому він їх так робив. Можливо, це через те, що він мав схильність до шизофренії. Це важкий психологічний стан, який потрібно не грати, а відчувати насправді. В розмові зі мною про мою роль Любомир Гузар сказав, що дивлячись на цей образ, люди будуть розуміти, де є лихі дії та вчинки, а де є світле. Як не дивно, те, що я був якийсь час міністром мені допомогло в цій ролі. Вистава дуже актуальна тому, що відчуття страху, зради, інтриги – це все є і було на всі віки. 
Для мене ця роль – велика подія, на яку я довго чекав. Я до цього дійшов. 
 
Олексій Богданович (виконавець Йорана Перссона)
 
presserik01
 
В моїй ролі ми намагалися показати долю цієї людини. Не просто того, хто займає владну посаду та займається вбивствами та інтригами. За всім стоїть людина. В цій п’єсі немає поганих людей є просто обставини. Можливо, якби вони були іншими проявилися б його чесноти – доброта, співчуття. Ми не граємо поганих людей. 
 
Тетяна Шляхова (виконавиця ролі Карін Монсдоттер) 
 
presserik05
 
Ерік був не тільки схильним до шизофренії, він був добрим і сентиментальним в глибині душі. І Карін це бучила.  Хотілося б повчитися у неї милосердя, прощення та терпіння. На мою думку, Ерік боявся своєї слабкості. Він вважав, що це слабкість – сентиментальність та доброта. Він не зміг витримати тягар влади.  
 
Поліна Лазова  (виконавиця ролі королеви-вдови Катерини Стенбок)
 
presserik04
 
Як людина, я дуже симпатизую такому Еріку, як у нас. Тому, що шизофренії я явної не побачила, скоріше параною. Ерік – був королем для людей, він любить дітей, любить свій народ, він покохав дочку простого солдата. Моя роль – це роль королеви-функції, це влада, у якої є маска. Ерік – живий, а вона – нежива. Вона функція, як комп’ютер.   
 
Андрій Александрович- Дочевський (художник-постановник)
 
presserik03
 
Міст у виставі – це, звичайно, натяк та стилізація, але те що з мостом відбувається в кінці, наштовхнуло мене на крамольну думку, що він з’єднує лівобережну та правобережну Україну. І, якщо не дай Боже у нас будуть правителі – шизофреніки, то може статися те, що ви побачите.  Міст – це об’єкт, який з’єднує, об’єкт – символ. 
 
 erik23
 
Тож можна привітати не тільки Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка, а й український сучасний театр в цілому. 
Нарешті українські театрали дочекалися вистави найвищого професійного рівня, сучасну та стильну, яку треба показувати в Європі. Терміново. Бо театрально ми вже в Європі. 
 
 
 
 
Текст Ярослава Матвєєнко
 
Світлини надані прес-службою Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка
 
Фотографи Валерія Ландар та Юлія Вебер
 
Більше фото у галереї
 
Найближчим часом виставу «Ерік XIV» можна побачити
 
12 та 27 травня та 16 та 30 червня
 
Квитки можна замовити на сайті театру http://ft.org.ua/

Вперше опубліковано на сайті http://unuj.org/ru/stati/item/5513-gospodi-zberezhi-bidnogo-korolya-erika.html